Які продукти в СРСР були дефіцитними, або взагалі не існували

Ні для кого не секрет, що більшість продуктів в радянські часи були дефіцитними. А якщо щось і з’являлося на полицях, то треба було витратити чимало часу, щоб його купити.

Нас зацікавили роздуми відомого в Білорусі блогера Максима Мировича, тому ми хочемо поділитися з вами новим “доробком” чоловіка.

Йтиметься про харчові продукти, яких не існувало в СРСР, а точніше — не було взагалі й не було в широкому продажі для 95% населення. При цьому радянська номенклатура, зрозуміло, все це мала, замовляла зі спецкаталогів і жила, як у Бога за пазухою — розповідаючи решті населення казки про те, як добре жити в “Країні Совітів”.

Що ще цікаво — після розпаду совка ці продукти почали широко завозитися в колишній СРСР, а потім і вироблятися в колишніх радянських країнах — тому багато людей вважають, що ці продукти мовби “народилися в дев’яності”. Насправді у всьому цивілізованому світі ці продукти існували вже багато десятиліть (а іноді навіть і століть), просто їх не було за радянською “залізною завісою”, люди за якою харчувалися досить бідно, убого й одноманітно.

Модель радянського продуктового набору

Насамперед згадаймо, що відносили до типового радянського продуктового набору в пізньому СРСР – десь в сімдесяті-вісімдесяті роки. Він прекрасно і майже в повному обсязі представлений на фотознимці в розділі – вірогідно, що це — мати і син йдуть з радянського гастроному додому, навантажені покупками.

Отже, що ми бачимо на фото? Чорний кислий хліб-“цегла” (іноді замість нього можна було купити батон або сайку), в емальованому бідоні — найімовірніше рідка розливна сметана. У сітці кілька пляшок з корками із фольги — у них знаходяться молочні продукти. Молоко було з кришечкою зі сріблястої фольги, пряжене молоко мало золотисту кришечку, кефір — бірюзову, вершки — бузково-рожевувату, а ряжанка була зі смугастою кришечкою. У скляних банках знаходяться консерви — напевно, щось типу розсольника “Ленінградський”. Ще в пакеті можна побачити якийсь паперовий згорток — в ньому, судячи з розміру, знаходиться шматок якоїсь риби (типу перемороженого минтаю) або обрізки м’яса з кістками “на котлети”. Жінка несе в руках целофановий пакет з приблизно трьома десятками яєць.

Що ще можна додати до цього продуктового набору? Докинемо сюди дуже середнє вершкове масло і поганий сир, який тхнув онучами (“Пошехонський” або “Російський”), якесь сухе печиво “до чаю”, несмачні радянські цукерки а-ля “ірис, прощавайте пломби, киць-киць”, гарної якості варену ковбасу “Докторська” і сосиски гіршої якості, неякісні рибні консерви (кілька з кишками і очима в томаті), м’яті та брудні овочі — буряк, морква і картопля, потім ще додамо підгнилу й почорнілу капусту з радянської овочевої бази — і ось ми отримаємо прекрасний і практично повний набір з радянських продуктів.

Власне, саме такий продуктовий набір фанати СРСР, зітхаючи і з еротичними стогонами називають” тими найякіснішими радянськими продуктами”. “Вже немає ТІЄЇ якості, вже немає ТІЄЇ САМОЇ радянської вареної ковбаси за ГОСТами!” – скрикує фанат СРСР, і одразу втікає розглядати 100 сортів прекрасних ковбас, які продаються в сучасних супермаркетах.

Продукти, яких не існувало в СРСР

А тепер поговорімо про справжні, якісні, поживних й корисні продукти, яких не існувало в СРСР, і які з’явилися в наших краях лише після того, як розвалилася радянська система. Більшість радянських людей ніколи не бували за кордоном і навіть не підозрювали, як і чим там харчуються люди — наші співвітчизники вірили в казки радянської пропаганди про те, що народ там голодує і дрижить від холоду, а у нас он як добре – завжди підгнила картопля і буряк в магазинах є. Отже, ось список продуктів:

Шоколад. Як би не виступали в коментарях шанувальники СРСР, скажу відразу – нормального шоколаду в СРСР не було в принципі. Якщо 60-70-ті роки ще щось можна було там-сям купити, то у вісімдесяті гарний шоколад став неймовірним дефіцитом. В совку швидко призвичаїлися робити щось на зразок замінника шоколаду, який у Білорусі наприклад називали “солодка плитка” – він практично не містив натурального какао (основний корисний продукт в шоколаді), і був такого ванільно-парафінового смаку. Цей радянський фейковий шоколад визначався відразу – якщо покласти на язик шматочок такої “плитки”, то на відміну від шоколаду (який відразу починав танути, наповнюючи весь рот шоколадним смаком), плитка просто лежала в роті таким парафіновим прохолодним шматочком і за смаком нагадувала пластилін з ваніллю. Загалом нормальний шоколад з’явився в колишньому совку тільки в дев’яності роки.

Морепродукти. Ще один продукт, якого не було в совку взагалі. У XX столітті в усіх розвинених країнах давно вже продавалися і заморожені морепродукти, і свіжі (у портових містах), і купа всяких морських напівфабрикатів (на кшталт кілець кальмара), але в совку всього цього не було. Парадокс, особливо з урахуванням того, скільки морів омиває совок. Ще так-сяк щось морське можна було з’їсти в портових містах, типу Владивостоку, а до решти країни в кращому випадку потрапляли якісь консервовані краби, які були неймовірним делікатесом і страшним дефіцитом. Креветок в СРСР не існувало взагалі, а в магазинах “Океан”, де відгонило оселедцем, продавалися дуже хімічні крабові палички і противні водорості під назвою “морська капуста”.

Нормальний сир. Ні, сир у СРСР номінальний був, хоча назвати це сиром було важко — огидна маса під назвою “сир Російський” або “сир Пошехонський” смерділа немитими онучами і апетиту точно не викликала. Був ще дуже відразний “ковбасний сир” з якоїсь загадкової субстанції, а ще копійчані плавлені сирки, які купували здебільшого п’яниці, щоб занюхувати ними вживану з горла теплу горілку.

Пармезан, камамбер, сир з пліснявою — всі ці речі з’явилися для широких мас населення вже в дев’яності роки, після падіння “залізної завіси”. А тепер подивіться на знимки зі спецкаталогів номенклатурних “замовлень” радянська номенклатура харчувалася цими продуктами, розповідаючи людям казки про “найкращу у світі державу робітників і селян”.

Вино і пиво. Думаю для вас не буде секретом, що нормально пива і вина в СРСР не існувало в принципі – традиції пивоваріння були знищені в післяреволюційні роки, коли замість якісного пива почали варити масову бурду “для насичення апетитів робітничих мас”. Що стосується вина – то в СРСР був популярним дешевий і страшний розчин типу “Сонцедару”, і крім того не було культури споживання вина в принципі. Якби хтось у совку сказав, що вином треба запивати їжу, поступово надпиваючи з келиха, на нього поглянули б як на ідіота, совкове “вино” зазвичай пили як горілку – випивали залпом, потім кривилися, нюхали скоринку хліба і закушували.

Дуже умовно більш-менш нормальними винами можна було вважати молдавські й грузинські вина, але насправді радянські грузинські вина мали дуже вбогий смак в порівнянні навіть з недорогими іспанськими або французькими. До речі, якщо зараз хтось з ваших друзів для застілля шукає “гарне грузинське вино” – то перед вами латентний совок, який звик так робити в СРСР. Дайте йому спробувати будь-яке іспанське вино (сухе червоне або біле, або ігристе) – і він одразу забуде про “гарні грузинські вина”.

Овочі і фрукти. Тут ми бачимо цікавий парадокс, який ідеально показує всю совкову двозначність – офіційна пропаганда сурмила про засіяні поля, про квітучі сади і сучасні угіддя, але при цьому в магазинах були тільки зморщені овочі, а із зелені була тільки підгнила зелена цибуля, яка труїла своїм смородом повітря у двох кварталах навколо овочевого магазину. Чому так відбувалося? У примітивній плановій радянській економіці, розраховану здебільшого на кількісні показники і газетну показуху, ніхто не думав про те, як донести товар до споживача, як організувати нормальне зберігання та нормальну торгівлю. Отож, всі зусилля радянської сільськогосподарської праці гнили на овочебазах (куди відправляли інженерів та академіків перебирати капустяну гниль), а магазини були порожніми.

“Заморські” фрукти типу бананів, апельсинів, ківі або навіть простих персиків чи винограду були неймовірною дивиною і дефіцитом. За бананами шикувалися кілометрові черги, мандарини “викидали” до Нового року, а решту фруктів вже з’явилися на столах людей вже після краху совкового режиму. “Ах, як же я люблю радянський Новий рік, він пахне мандаринами!” – скрикує фанат СРСР, і біжить втішатися мандаринами, що видаються раз на рік за рознарядкою.

Нормальні напівфабрикати. Теж дуже цікавий клас продуктів, яких в СРСР не було — це нормальні напівфабрикати, призначені для швидкого приготування і правильного харчування. Овочі швидкого приготування, якийсь нарізаний гуляш, котлети, рибні палички (так, були в СРСР, але були великою рідкістю) та все таке — всього цього не існувало як класу. У кращому випадку заморожені або консервовані овочі могли вироблятися в країнах соцтабору — наприклад, в Болгарії чи Польщі, але в самому СРСР цього не було.

Солодощі, нормальні консерви, кава

Окремий великий клас продуктів, які я вирішив об’єднати в один абзац, щоб не робити розділ занадто довгим. Яйця “Кіндер сюрприз”, смачні желатинові цукерки, білий шоколад, розчинна кава (гранульована і порошкова), всілякі види цукерок, печива, крекерів вже давно існували в розвиненому світі. Навіть балони з готовими збитими вершками в розвиненому світі давно вже існували — але в совку всього цього не було. Всі ці продукти з’явилися на наших столах тільки в дев’яності роки.

Заражені ностальгією. Замість епілогу

Що ж у нас в підсумку виходить? Якщо вивчити СРСР з цього боку, то ми побачимо, що Радянський Союз був дуже убогою і бідною країною, громадяни якої харчувалися досить бідно й одноманітно. Радянський Союз мав ракети, але не мав і п’ятої частини тих промислових харчових технологій, які роблять життя громадян кращими і зручнішими, підвищують його якість, позначаються на стані здоров’я і тривалості життя. А було все так тому, що совок про це не думав, а думав лише про те, як би завоювати увесь світ. Так і хочеться запитати: що б він робив з усім світом?  Годував всіх гнилою картоплею?
А ще мене розчулюють зітхання і виступи в коментарях фанатів СРСР, які розповідають про те, якою ж великою країною був СРСР і які ж якісні продукти в ньому були. Так, якісні продукти дійсно були – в номенклатурних сім’ях, імпортні, замовлені по спецкаталогах. І я можу зрозуміти природу цього смутку за совком – той, хто в ті роки харчувався по спецкаталогах, відчував свою “елітарність” і відмінності від сірої маси.  А тепер ці продукти стали доступні всім – ну де таке бачено…