Початок епідемії в Італії: італійські пенсіонери продовжували спокійно пити каву і вигулювати внуків на майданчиках, політики особливо затято взялися за свої рейтинги, фармацевти почали нарощувати прибутки

Людський мозок скрізь влаштований однаково і трагедія, що відбувається в Італії, починалася абсолютно банально.

Коли на суворий карантин закрили перших 10 містечок і влада навчила всіх правильно мити руки, вітатися, пчихати і кашляти, порядні італійці виміряли відстань від себе і до карантину, сказали: “То далеко, до нас то не зайде”, про всяк випадок ломанулися до супермаркетів, спорожнили полиці, забезпечили останнім нечувану виручку, власники “другої хати” на півдні рвонули туди (поїзди з Мілану у перші дні нагадували українські приміські електрички). Рішуче налаштовані вар’яти погромили кілька китайських магазинчиків, китайці вдягнули маски, італійські пенсіонери продовжували спокійно пити каву і вигулювати внуків на майданчиках, політики особливо затято взялися за свої рейтинги, фармацевти почали нарощувати прибутки. Словом, все, як у людей.

А потім в одній із поліклінік спрацював людський фактор, персонал теж був на стадії “то всьо неправда і брехня”, проігнорив елементарні заходи безпеки і щедро обдарував коронавірусом пацієнтів-берґамасків. Вірус пішов збирати жнива. Уряд закрив нас усіх і заборонив усе. Нам перестали розповідати, як мити руки, а почали розповідати, як то гарно — сидіти вдома, а тих, що не повірили, відловлюють і переконують поліцейські патрулі. Штраф – 200 євро, або три місяці ув’язнення. Якщо ж ти мав достатньо ідіотизму, щоб вийти з дому зараженим і роздавати щастя іншим, маєш шанс загриміти на галеру на 12 років.

Проте, народ схаменувся, коли померлих стали рахувати сотнями, а інфікованих — тисячами. Словом, все, як у людей.

Мені розповідають про природній відбір. Думка має право на існування, попри свій цинізм, вірус справді найбільше косить зовсім стареньких (в Італії – 80+) і ослаблених людей. “Вашим заробітчанкам скоро не стане роботи, наші старики просто вимруть”, – з гіркою усмішкою сказав мені сусід. Враховуючи реалії життя і “зношеність” організму в Україні до групи ризику входять ті, хто дожив до 55 і далі. Дієвих ліків проти нового лиха нема, є лише підтримуюча терапія, цебто — апарати штучної вентиляції легень. Їх давно бракує в Італії, а що буде в українських лікарнях? Тутешні медики отримали по 10 масок в одні руки і кричать, що це мізер, вони від початку карантину не повертаються поміж змінами додому, щоб не принести рідним “щастя”, для відпочинку їм виділили невеличкі готельчики. А що робитимуть наші медики? Масок і засобів дезінфекції в Італії нема з перших днів карантину, а як в Україні?

Крематорії Берґамо і Брешії працюють цілодобово і не справляються, тому молюся, щоб зараза не поповзла по Україні, далі картинку навіть уявляти не хочу. Ви готові прийняти тезу про природній відбір і відмовити у допомозі своїм батькам чи рідним? Весь цинізм облітає, як лушпиння з цибулі, коли помирає хтось із близьких, а статистика стає трагедією і має конкретне ім’я.

П.С. Пік коронавірусу у Ломбардії фахівці прогнозували десь на 18-20 березня. Не спрацювало, надто пізно нас закрили по хатах. На Півдні випадків небагато, можливо строгий карантин тому сприяє, а можливо ще не вибухнули ті, у кого вірус переживає інкубаційний період. Наступний тиждень покаже.

Oksana Ruban, Італія
Facebook коментарі